-Доброго дня, ми раді
бачити вас у нас, говорить тьотя з бабетою на голові, швидко забираючи ноги зі
столу під світломузику досягнень
стоматології радянської епохи.
-Це,- перепитую,- ніби санаторій Пуп Землі.
-Так у вас дійсно не галюцинації
-А от тут на фотографії ніби цегляна споруда
і ніякого хімкомбінату за парканом
зтуалетом на 20 персон.
-А це просто з боку хімкомбінату знімали на
початку 19 століття. А туалети – це наші. Ми
їх зберегли в первинному стані з часів
Вітчизняної війни 1812 року.Памятаєте, як в
поета - скажи ка дядя ведь не даром...
-Я вам не дядя і бачу, що ваш Пуп Землі стає
більше схожий на якийсь
інший орган, особливо з переднього боку.
-Ну, якби було так, як ви кажете , ми б вам за 20
доларів і ворота до цього органа не
розстібнули. А так за 15 доларів і 20 центів будь-ласка навіть з ключем від туалета.
Ваш унітаз до речі номер 8.
-Чекайте , чекайте, яких 15 доларів . У вас що
темпи інфляції долара в 5 разів швидші ніж в
Штатах.
-А ви ніби американець.
-Я не американець, але по 10 баксів за добу
вже заплачено: за триразове харчування,
спання, гуляння на 10 днів уперед , не
говорячи вже про туалет.
-Про туалет дійсно за 10 доларів говорити не
будемо. Як і про брехню щодо триразового
харчування. Ну, а з гулянням і спанням вам
допоможуть 10 ваших співмешканців на 10 днів
якраз.
-Яких ще 10 співмешканців.У мене в путівці
двомісний номер з душем і я так розумію з
туалетом.
-Номер дійсно двомісний, але компанія у вас
буде чоловік 10 – це точно. У всіх
інших кімнатах – чорнобильські діти . Їх
кож- ного року більше і більше.
От цього разу діточки зі Сарн 1970 року
народження .Два вагони .
Зрозумійте хвореньких.
-1970 року – діти? Уявляю якого тоді року у вас
пенсіонери.
-На рік старші. Буль-ласка – 1 вагон.Хочете з
ними?
-Ні, дякую. За вашими мірками професійної
придатностія б мав бути давно на цвинтарі.
-А ми це легко влаштуємо.Є чудовий номерок з
видом на цвинтар. Перша могила до речі –
графа Щапелова. Будете так би мовити пліч-о-пліч
з інтелігенцією відпочивати.
-Ні, ще раз дякую за компанію.Я не некрофіл
Хай буде 10 дітей, але без мене – я доплачу і
за туалет. І за душ.
-Не ма за що, знаєте, доплачувати.Душ у нас –
пережиток соціалізму. Нині потреба в ньому
відпала, бо води всеодно немає.
Воду привозять о четвертій після півночі.
Але чергу бажано займати в першій.
Хто запізнювався – отам на кладовищі другий ряд біля ясена. З туалетом –
простіше: перелазите через паркан або
обходите по периметру. Година–і ви на місці.
-Ясно ,давайте пройдемо в номер.
-Прошу.Ось будь-ласка.Чудові апартаменти.Зараз
запалю світло.Де ж це сірники...У вас є
запальничка... Що це ви впали?Негайно
встаньте – підлогу проламаєте.Чуєте чи ні?!
Святослав Ситай 2001
р.
