Вчитель
молодших класів, прогресивний в
душі репер, Олег Іванович Самовитий
тупо дивився крізь пляшку горілки,
куплену за позичені
гроші ,на
личко свого колеги, вчительки
агнлійської Ірини Василівни
Прихильної.
-
Ти
прикидаєш, сонечко, третій місяць
зарплати не платять! Але я їм тепер
зроблю. Самі пошкодують, - каже Олег
Іванович.
-
Ти
що, Лєжик, здурів? – запитала Ірина
Василівна, - забув, як фізика посадили
за те, що двійки за гроші постановив
відробляти.
-
В
мене інший план, сонце. От, слухай, але
нікому не кажи…
1-Б клас нестримно верещав, коли бачив
свого класного керівника Олега
Івановича – улюбленця не тільки їх,
але й чималої
жіночої половини школи, яку теж
інколи навчав досвіду з певних сфер,
котрий діти ще сприймали з реготом
або із соромом. Але 1-Б на початку
третьої чверті не розумів, що
саме він буде об"єктом помсти
Олега Івановича за невиплачену
зарплату.
Якось класний керівник зайшов до
кабінету
особливо радісний.
Привітавшись із молодою
генерацією, він взяв до рук
крейду і написав на дошці 2+2=6.
Відмінниця Світланка Рабінович
тільки роззявила рота, щоб
обпротестувати написане, та Олег
Іванович, зазначив , що в незалежній
державі, має бути незалежна
математика, від 18 березня в в
державному управлінні математики
числа 3 і 2 указом президента
поміняли місцями. І хоча
аргументація була на рівні дурдому,
плямкаюча жувачками молода
генерація переписала нову формулу в
зошит і обвела
червоною
рамочкою.
Перших два тижні Миколка
Дубуватий через показники свого
калькулятора отримував двійки з
математики, але на третій
тиждень
йому поставили перше 3…
Закінчувалася
третя чверть. Молоді уми дійшли до
операцій їх двозначними цифрами
третього десятка. І вже ніхто не
сумнівався, що 13+3= 14, а не 16.
Заклопотаність
батьків не давала їм змоги нормально
контролювати навчальний процес, тому
помста Олега Івановича
набувала ще більшого вкорінення
в пам"яті 1-Б.
Якось
до Світланки
Рабинович
завітала бабуся з українського
міста Одеси.
-
Ну,
что, моя пєрвокласніца,- запитала,
дихнувши часником,
Ельвіра Карлівна,- сколько будєт
дважди два?
-
Конєчьно 6, бабушка Еля,-
моментально
зорієнтувалася
Світланка.
-
Кто
ето
тєбя научіл так врать старшим,
шалунішка? – образилася Ельвіра
Карлівна,- нє получішь грівню,
которую я тєбє обещяла. Всє канікули
будєшь бєз дєнєг.
-
Ну
і пожалуста, я у папи возьму.
х
х
х
-
Ну як,
помста,
Лежик,- звернулася до
Олега Івановича його колега –
вчителька
англійської Ірина Василівна,
зайшовши із запашною кавою до
спальні.
-
Все,
сонечко, я вже розрахувалася, так як
ти казала,- до квітня, - сказав Олег
Іванович обіймаючи вчительку
англійської. – Бачила
б ти малишів : 2+2=6 і все. Навіть не
п"ять. Як там з квитками? Їдемо чи
ні? Там в кодексі про математику
нічого не
написано, але за брехню посадити
можуть.
-
Їдемо,
їдемо, не переживай,- заспокоїла
Олега Івановича Ірина Василівна.
х
х
х
Оскільки з якихось особистих причин
зі школи розрахувався класний
керівник 1-Б самовитий і вчителька
англійської Прихильна, з початком
нової чверті тимчасово вакантне
місце сіяча знань зайняла завуч з
культроботи Ольга Титівна Сапка.
Поставивши перших 10 двійок за
домашнє завдання, Ольга Титівна
порівняла попередні оцінки лобуряк в
зошиті. І тут пані завуч помічає, що
за те, що вона зараз ставить двійки,
раніше кимось
ставились "десятки". Ольга
Титівна пополотніла. На другий день в
класі вона виявила, що її дітки ні
белмеса не тімлять
в математиці. Швидко створена
шкільна комісія, навіть зі
стоматологом і логопедом, виявила, що
дітки рахують не раз- два –три, а раз-три-два.
х
х
х
Попрощавшись
із квартирантами , тиждень тому,
скрипалька Антоніна
Лазарівна, з нудьги пила каву і
дивилась у вікно двору. "За ким це
вже?" – подумала
Антоніна
Лазарівна, коли зі скрипом і
свистом у двір влетіла міліцейська
каталажка. У двері подзвонили.
-
Тут
живе Олег Іванович Самовитий,-
грізно спитав старшина, ляскаючи
по нозі кийком.
-
Вже
ні, - відповіла господиня.
-
А
де ж він? – червоніючи запитала
міліція.
-
Виїхав
в Австралію на роботу.
-
Куди?
– інертно перепитав старшина.
-
В
Австралію. Країна така є.
22
квітня . коли директор школи Інесса
Сергіївна
Шуздякова-Кароян підписала наказ
про
залишання 1-Б на повторний курс
навчання, до неї на стіл поклали лист.
Інесса Сергіївна механічно
розірвала конверт і дістала фото, де
на фоні
хмарочосів були два до болю
знайомих обличчя, одне з яких шукала
міліція. Зі заду картки писало:
перерахуйте мою зарплатню на
путівки в табір дітям з 1-Б на літо.
Святослав Ситай 2001
р.
