Олег
Петрович Кепкуватий різко заглянув у
своє портмане з крокодилячого
дермантину і вирішив, що з цими
колядниками спілкуватися вже немає
про що. Тим більше, що немає за що. В
принципі, він би з ними і не говорив,
якби не мав приїхати брат, щоб
віддати 100 доларів з позиченої на
місяць тисячі 7 років тому. Лампочки в
коридорі не було і хто звонить у
двері - не видно. Олег Петрович
вирішив більше не бути
лохом. Викручену з квартирного
коридора лампочку він поніс
закручувати на сходовий марш.
Тільки
відчинив двері, як звідти почулося
наполегливе
"Добрий вечір тобі, пане
Господарю, радуйся." Радуватись
Олег Петрович більши не мав
фінансової
можливості. Тому заскочив назад,
зронивши по дорозі лампочку.
Напомацки пішов у кімнату.
Сусідська
зозуля прокукала одинадцяту вечора.
Традиційно у відповідь Олег Петрович
пішов на балкон і увімкнув блимаючу
гірлянду, щоб сусідам теж веселіше
спалось. У відповідь зозулю
запустили ще 11 раз. Вони так
давно жартують із сусідами.
Свідченням того є навіть шрами на
голові і на вхідних дверях. Схожі
шрами є
і в сусіда на деяких місцях.
Хтось
позвонив у двері.”Знову
колядники”,-
подумав Олег Петрович. Дзвонити
перестали, натомість чимось тяжким
ввалили в двері. “Приступом
беруть”
,- здогадався Кепкуватий. У двері
вдарили
ще раз так, що сусідська зозуля
закукала тричі швидше. Олег Петрович
вирішив відшити колядників
конкретно. За хвилину підсунув до
дверей усі чотири тумбочки. Одну
тумбочку
дружина
чомусь прибила до підлоги після
перше почутого анеклоду "Сиджу я в
тумбочці". У двері продовжували
гамселити. “Та
вони, я бачу, не вгомоняться”,-
подумав Кепкуватий і взявся за
телефонну слухавку. Після двох
попадань на радіо "Таксі" він
таки
дозвонився до міліції. В слухавці
почулося:
-
Міліція, черговий, закрийте йому
пельку, це я не вам.
Кепкуватий
вирішив дотримуватись
традиції:
-
Христос народився! - радісно
повідомив він
міліціонера.
-
Ще раз повторіть фамілію голосніше! -
грізно почулося в трубці. Кепкуватий
швидко зорієнтувався:
-
Христос,- як нормальна людина
повторює він.
-
Через “е”
, чи через “и”?
- перепитала міліція.
Кепкуватий
почав шкодувати, що
зателефонував на 02, але автоматично
ляпнув:
-
Здається через и і з великої букви.
-
Записав, що там зним сталось? -
запитала міліція.
Олег
Петрович почав розуміти , що далі для
декого ці розмова може закінчитися в
СІЗО. Тому він почав знову і простіше.
-
Добрий вечір!
-
А де той перший , - почулося в слухавці,-
на "Х" фамілія?
-
Він вийшов,- здуру
ляпнув Кепкуватий і подумав, що
розмову треба якось закінчувати. І
чим швидше, тим менше років за
хуліганство йому дадуть, якщо
колядники не добируться першими. У
слухавці секунду багатозначно
помовчали , а потім Кепкуватий почув
багато нового для себе і про себе.
Куди там товариш сержант з учебки,
коли Кепкуватий випадково вдарив
його
кінцем швабри між гони, миючи
санвузол в наряді. Щоб якось
врятувати ситуацію наш герой вирішив
застосувати удар в лоб , який він
почув якось в серіалі. Тільки міліція
хотіла набрати повітря для
продовження викривального монологу,
як Кепкуватий пролепетав:
-
Слиш мєнт, просєкі тєму: на Бандери ,
12/48 лохам братва двєрь виковиріваєт.
Впєрьод за ордєном, нето із морга
резчє притаранятся,- і поклав трубку.
Міліція
запищала сиреною у дворі, коли між
колядниками і товаришем Кепкуватим
залишилось крім дверей дві тумбочки.
Двері вибивати перестали. З криком
"шухер менти", хтось почав лізти
на зачинене на замок горище. Дивні
колядники,- подував Олег Петрович.
"Що за лошара
ментів визвав"- крикнули за
дверима з розпачем у пронансі. Олег
Петрович подумав про найгірше, яке
могло статися. Після
попереджувального пострілу міліції
він таки вийшов з туалету і відчинив
двері. За хвилину усміхнений вусатий
міліціонер тиснув руку Кепкуватому:
-
Дякуємо вам за непосильну допомогу в
поїмці банди, яка, користуючись
вільним запуском колядників
пролазила до суб"єктів і грабувала
пересічених громадян.
Веселих
свят!
Кепкуватий
подивився на гору тумбочок і на мить
відчув себе справжнім героєм.
Святослав Ситай
2001 р.
